Тарас Шевченко

Встала весна, чорну землю

Сонну розбудила,

Уквітчала її рястом,

Барвінком укрила;

І на полі жайворонок,

Соловейко в гаї

Землю, убрану весною,

Вранці зустрічає.

 

Дзвенять у відрах крижані кружальця.

Село в снігах, і стежка ані руш.

Старенька груша дихає на пальці,

Їй, певно, сняться повні жмені груш.

Їй сняться хмари і липневі грози,

Чиясь душа, прозора, при свічі.

А вікна сплять, засклив мороз їм сльози.

У вирій полетіли рогачі.

Дощу і снігу наковтався комин,

і тин упав, навіщо городить?

Живе в тій хаті сивий-сивий спомин,

улітку він під грушею сидить.

І хата, й тин, і груша серед двору,

і кияшиння чорне де-не-де,

Все згадує себе в свою найкращу пору.

І стежка, по якій вже тільки сніг іде...

(Ліна Костенко)

 

 Грудень

Уночі мороз поволі

Інеєм упав на шлях...

Спотикається на полі

Місяць грудень по грудках.

І тому такий він гнівний,

Дружить з вітром крижаним.

А хуртеча рівно-рівно

Засипає слід за ним.

Сипле сніг мов стеле килим,

Щоб за груднем із дібров

Тим рипучим снігом білим

Рік Новий до нас ішов.

(Михайло Литвинець)

 День Знань 

Осінь...

 

Прощавай літечко, привіт рідна школо!

 

                                                          Весна

Цвітуть дерева ніжним цвітом,
Весна постукала в наш дім.
Вже небо світиться, як літом,
А за горою дощик, грім.

Луги, поля, пейзаж багатий,
Вже у гайочках чути спів.
Там поруч хор ворон носатих
Лякає з гілок голубів.

Затихло небо в час вечірній,
Заграла водами ріка.
Сидять в гнізді лелеки вірні,
У небі зірка, он яка!

Шумить, як дощ, весняний сад,
Так хочеться з тобою жити.
Усюди в тебе, весно, лад,
Чому тебе не полюбити?

автор Володимир Олійник