Акція збору речей для наших Захисників "Щедра рукавичка" завершилася
Посилки з речами та смаколиками сьогодні були відправлені у відповідні напрямки для Героїв з нашого села. Вертайтеся додому живими та Божої опіки Вам!Щиро дякуємо всім, хто долучився до доброї справи!Віримо в ЗСУ
Допомагаємо ЗСУ
З Новим 2024 роком!Минає рік і дні, і ночі, щасливі миті і сумні... Благаємо, щоб в Новому році ніхто не гинув на війні.Щоб мир прийшов в нашу країну, заколосилися поля, щоб не снаряди, а зернини приймала матінка–земля.Щоб всі були живі–здорові, ніхто б не плакав, не хворів, щоб не було ні сліз, ні крові, ні злих і підлих ворогів.Під мирним небом України сади вишневі хай цвітуть, а у закохані родини лелеки діток принесуть!Останні дні старого року... Можливо, був він не такий... Тож хай добробут, мир і спокій нам подарує рік Новий!Слава Україні!Героям Слава!У день святого Миколая бажаємо лише миру, добра та щастя!Нехай ваш будинок буде сповнений радісних подій, нехай кожна хвилина цього дня надихає. Живіть у добробуті, спокої, любові та довірі!(Виховний захід, класовод Олішкевич В.С., учні 3, 7 кл.)
1. У світі немає
абсолютно однакових сніжинок. Багаторічні дослідження це довели. Навіть ДВОХ
абсолютно однакових сніжинок в природі існувати не може. Так що все сніжинки
неповторні і створені Природою в єдиному екземплярі.
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.
Крихти хліба
Де не стало корму і тепла,
Перебрались лагідні синиці
У садки до нашого села.
В завірюху, ожеледь, морози
Стукають синиці у вікно,
З горобцями ділять на дорозі
Крихту хліба мерзлу і зерно.
Пригощав пташок я з годівниці
І почав нарешті відчувать,
Що для когось крихта — це дрібниця,
А для пташки — жить чи замерзать.
Випав сніг
Морозяним ранком
Мариночка вийшла
І стала на ґанку.
— Як гарно навколо!
Все вкрилось кругом
Пухнастим та чистим
Блискучим сніжком.
У білому вбранні
Зелені ялини.
Під сніг, як під ковдру,
Сховались рослини,
Щоб їх не дістали
Морози страшні,
Щоб взимку заснути
Й ожить навесні.
Ставаймо на лижі,
Сідаймо в санчата,
Берімо коньки,
Щоб стрілою помчати!
Хай щоки щипає
Мороз жартома!
Хороша погода!
Весела зима!
На лижах
Сніги
упали свіжі,
Прослався білий шлях,—
Візьму я бистрі лижі,
Полину наче птах.
Засніжена дорога
Зникає десь у млі —
Коли б летіти змога
На голубі шпилі.
В далеку Верховину,
Що мріє у півсні,
У тиху полонину,
В Карпати чарівні!
Два плюс два
Злетіли з хмаринки
Дві білі сніжинки
І ще дві сніжинки.
А разом виходить
Якась дивина —
А разом виходить
Краплина одна!
В білім кожушку,
Любимо ми бігати
По твоїм сніжку.
Всім рум'яниш личенька
Ти о цій порі
І ладнаєшь ковзанки
В нашому дворі.
Василь
Сухомлинський
Край села
живе вдова з трьома синами. Два сини вже дорослі юнаки, високі, ставні, славні,
красиві. А третій — підліток Юрко — маленький, тоненький, мов очеретина.
Було це взимку. Впав глибокий сніг, дме північний вітер, тріщить мороз. Мати
говорить — немовби сама до себе, але щоб і сини чули:
— Холодно, діти. А дров немає... Кому ж за дровами йти?
Мовчать старші сини, нахилили голови, дивляться в землю і піч колупають.
— Я піду за дровами, мамо,— сказав найменший син.
— А морозу ж ти не боїшся? — питає мати й на старших синів поглядає.
— Ні, не боюсь,— відповідає син і одягається.
— Ну, що ж, іди, Юрку,— сказала мати, важко зітхнула й поцілувала сина.
Пішов Юрко. І враз стало в хаті так тихо, немов усе живе, що є в світі, прислухалося
й думало: що ж воно буде? І вітер надворі затих. Два старші сини підвели
голови, подивилися на матір і сказали:
— Ми теж підемо в ліс, мамо.
— Ідіть, сини,— прошепотіла мати й заплакала від радості.
Василь Сухомлинський
Настала
холодна зима. Запорошило снігом сад. Літають над білим килимом пташки, тривожно
пищать, бо нічого їсти.
Зробили третьокласники годівницю. Щодня приносять корм — смажене конопляне
сім'я, гарбузове та соняшникове насіння. А синичкам — шматочки сальця в
сіточках, щоб ворона не вкрала.
Завтра неділя. Приносити корм до годівниці випала черга Сергійкові. Він із
вечора приготував шматочок сальця, загорнув його в сіточку. У маленький мішечок
насипав гарбузового насіння.
"Уранці, як тільки розвидниться, понесу", — думав
Сергійко.
Та вранці йому не захотілося вставати.
Прокинувся Сергійко пізно. Надворі мела хуртовина.
"Куди я в таку негоду піду?" — подумав Сергійко.
Хуртовина вщухла аж перед вечором.
— Це ж усі дороги засипало снігом. Та й синички сплять десь у затишку, —
заспокоював себе Сергійко, щоб не докоряло сумління.
Коли стемніло, Сергійко подумав: "За один день синички не
загинуть... Завтра хтось погодує..."
Уранці наступного дня вчителька підійшла до вікна й запитала:
— Чия була черга вчора синичок годувати?
— Моя... — сказав Сергійко й поблід. — Молодець, Сергійко! —
похвалила вчителька. — Дивіться, аж два шматочки сала повісив. Ще й досі клюють
синички.
У класі стало тихо-тихо. Сергійко від хвилювання не міг
перевести духу. Він чув, як у грудях б'ється серце — ось-ось вискочить.
Йому було соромно підвести очі й глянути на вчительку.
ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НА ЛЬОДУ читати...
БЕЗПЕЧНИЙ ВІДПОЧИНОК ВЗИМКУ читати...Готуємось до новорічних свят. Душа чекає дива! (відео на youtube-каналі)
Відкриття Новорічної феєрії."Веселі дзвоники" від учнів 2 класу (відео на youtube-каналі)"Чекаємо Св. Миколая" від учнів 4 класу (відео на youtube-каналі)Приємні митті в день свята (відео на youtube-каналі)
Листи для Святого Миколая (дошка Padlet)Українські вечорниці 2020 (відео на youtube - каналі)
Акція збору речей для наших Захисників "Щедра рукавичка" завершилася
Посилки з речами та смаколиками сьогодні були відправлені у відповідні напрямки для Героїв з нашого села. Вертайтеся додому живими та Божої опіки Вам!
Щиро дякуємо всім, хто долучився до доброї справи!
Віримо в ЗСУ
Допомагаємо ЗСУ
Минає рік і дні, і ночі, щасливі миті і сумні... Благаємо, щоб в Новому році ніхто не гинув на війні.
Щоб мир прийшов в нашу країну, заколосилися поля, щоб не снаряди, а зернини приймала матінка–земля.
Щоб всі були живі–здорові, ніхто б не плакав, не хворів, щоб не було ні сліз, ні крові, ні злих і підлих ворогів.
Під мирним небом України сади вишневі хай цвітуть, а у закохані родини лелеки діток принесуть!
Останні дні старого року... Можливо, був він не такий... Тож хай добробут, мир і спокій нам подарує рік Новий!
Слава Україні!
Героям Слава!
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.
Де не стало корму і тепла,
Перебрались лагідні синиці
У садки до нашого села.
В завірюху, ожеледь, морози
Стукають синиці у вікно,
З горобцями ділять на дорозі
Крихту хліба мерзлу і зерно.
Пригощав пташок я з годівниці
І почав нарешті відчувать,
Що для когось крихта — це дрібниця,
А для пташки — жить чи замерзать.
Морозяним ранком
Мариночка вийшла
І стала на ґанку.
— Як гарно навколо!
Все вкрилось кругом
Пухнастим та чистим
Блискучим сніжком.
У білому вбранні
Зелені ялини.
Під сніг, як під ковдру,
Сховались рослини,
Щоб їх не дістали
Морози страшні,
Щоб взимку заснути
Й ожить навесні.
Ставаймо на лижі,
Сідаймо в санчата,
Берімо коньки,
Щоб стрілою помчати!
Хай щоки щипає
Мороз жартома!
Хороша погода!
Весела зима!
Прослався білий шлях,—
Візьму я бистрі лижі,
Полину наче птах.
Засніжена дорога
Зникає десь у млі —
Коли б летіти змога
На голубі шпилі.
В далеку Верховину,
Що мріє у півсні,
У тиху полонину,
В Карпати чарівні!
Злетіли з хмаринки
Дві білі сніжинки
І ще дві сніжинки.
А разом виходить
Якась дивина —
А разом виходить
Краплина одна!
В білім кожушку,
Любимо ми бігати
По твоїм сніжку.
Всім рум'яниш личенька
Ти о цій порі
І ладнаєшь ковзанки
В нашому дворі.
Василь
Сухомлинський
КОМУ
Ж ІТИ ПО ДРОВА?
Край села
живе вдова з трьома синами. Два сини вже дорослі юнаки, високі, ставні, славні,
красиві. А третій — підліток Юрко — маленький, тоненький, мов очеретина.
Було це взимку. Впав глибокий сніг, дме північний вітер, тріщить мороз. Мати говорить — немовби сама до себе, але щоб і сини чули:
— Холодно, діти. А дров немає... Кому ж за дровами йти?
Мовчать старші сини, нахилили голови, дивляться в землю і піч колупають.
— Я піду за дровами, мамо,— сказав найменший син.
— А морозу ж ти не боїшся? — питає мати й на старших синів поглядає.
— Ні, не боюсь,— відповідає син і одягається.
— Ну, що ж, іди, Юрку,— сказала мати, важко зітхнула й поцілувала сина.
Пішов Юрко. І враз стало в хаті так тихо, немов усе живе, що є в світі, прислухалося й думало: що ж воно буде? І вітер надворі затих. Два старші сини підвели голови, подивилися на матір і сказали:
— Ми теж підемо в ліс, мамо.
— Ідіть, сини,— прошепотіла мати й заплакала від радості.
Було це взимку. Впав глибокий сніг, дме північний вітер, тріщить мороз. Мати говорить — немовби сама до себе, але щоб і сини чули:
— Холодно, діти. А дров немає... Кому ж за дровами йти?
Мовчать старші сини, нахилили голови, дивляться в землю і піч колупають.
— Я піду за дровами, мамо,— сказав найменший син.
— А морозу ж ти не боїшся? — питає мати й на старших синів поглядає.
— Ні, не боюсь,— відповідає син і одягається.
— Ну, що ж, іди, Юрку,— сказала мати, важко зітхнула й поцілувала сина.
Пішов Юрко. І враз стало в хаті так тихо, немов усе живе, що є в світі, прислухалося й думало: що ж воно буде? І вітер надворі затих. Два старші сини підвели голови, подивилися на матір і сказали:
— Ми теж підемо в ліс, мамо.
— Ідіть, сини,— прошепотіла мати й заплакала від радості.
Василь Сухомлинський
ЧОМУ СЕРГІЙКОВІ БУЛО
СОРОМНО
Настала
холодна зима. Запорошило снігом сад. Літають над білим килимом пташки, тривожно
пищать, бо нічого їсти.
Зробили третьокласники годівницю. Щодня приносять корм — смажене конопляне сім'я, гарбузове та соняшникове насіння. А синичкам — шматочки сальця в сіточках, щоб ворона не вкрала.
Завтра неділя. Приносити корм до годівниці випала черга Сергійкові. Він із вечора приготував шматочок сальця, загорнув його в сіточку. У маленький мішечок насипав гарбузового насіння.
"Уранці, як тільки розвидниться, понесу", — думав Сергійко.
Та вранці йому не захотілося вставати.
Прокинувся Сергійко пізно. Надворі мела хуртовина.
"Куди я в таку негоду піду?" — подумав Сергійко. Хуртовина вщухла аж перед вечором.
— Це ж усі дороги засипало снігом. Та й синички сплять десь у затишку, — заспокоював себе Сергійко, щоб не докоряло сумління.
Коли стемніло, Сергійко подумав: "За один день синички не загинуть... Завтра хтось погодує..."
Уранці наступного дня вчителька підійшла до вікна й запитала:
— Чия була черга вчора синичок годувати?
— Моя... — сказав Сергійко й поблід. — Молодець, Сергійко! — похвалила вчителька. — Дивіться, аж два шматочки сала повісив. Ще й досі клюють синички.
У класі стало тихо-тихо. Сергійко від хвилювання не міг перевести духу. Він чув, як у грудях б'ється серце — ось-ось вискочить.
Йому було соромно підвести очі й глянути на вчительку.
Зробили третьокласники годівницю. Щодня приносять корм — смажене конопляне сім'я, гарбузове та соняшникове насіння. А синичкам — шматочки сальця в сіточках, щоб ворона не вкрала.
Завтра неділя. Приносити корм до годівниці випала черга Сергійкові. Він із вечора приготував шматочок сальця, загорнув його в сіточку. У маленький мішечок насипав гарбузового насіння.
"Уранці, як тільки розвидниться, понесу", — думав Сергійко.
Та вранці йому не захотілося вставати.
Прокинувся Сергійко пізно. Надворі мела хуртовина.
"Куди я в таку негоду піду?" — подумав Сергійко. Хуртовина вщухла аж перед вечором.
— Це ж усі дороги засипало снігом. Та й синички сплять десь у затишку, — заспокоював себе Сергійко, щоб не докоряло сумління.
Коли стемніло, Сергійко подумав: "За один день синички не загинуть... Завтра хтось погодує..."
Уранці наступного дня вчителька підійшла до вікна й запитала:
— Чия була черга вчора синичок годувати?
— Моя... — сказав Сергійко й поблід. — Молодець, Сергійко! — похвалила вчителька. — Дивіться, аж два шматочки сала повісив. Ще й досі клюють синички.
У класі стало тихо-тихо. Сергійко від хвилювання не міг перевести духу. Він чув, як у грудях б'ється серце — ось-ось вискочить.
Йому було соромно підвести очі й глянути на вчительку.
ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НА ЛЬОДУ читати...
БЕЗПЕЧНИЙ ВІДПОЧИНОК ВЗИМКУ читати...Готуємось до новорічних свят. Душа чекає дива! (відео на youtube-каналі)
Відкриття Новорічної феєрії."Веселі дзвоники" від учнів 2 класу (відео на youtube-каналі)"Чекаємо Св. Миколая" від учнів 4 класу (відео на youtube-каналі)Приємні митті в день свята (відео на youtube-каналі)
Листи для Святого Миколая (дошка Padlet)Українські вечорниці 2020 (відео на youtube - каналі)
Українські вечорниці 2018
Андріївські вечорниці 2017
В гості йде Святий Миколай
