Об'єднання "Козачата"
Україна - справжнє диво,
Добра і сонці сторона.
Завжди квітуча і красива, -
Ти, наче мати в нас, одна!
Любімо ж, діти, Україну, -
Найкращу в світі Батьківщину!
Об'єднання «Козачата»
(учні 5-9 класів)
Перспективами розвитку Країни Барвінкової є налагодження тісного зв'язку із
об'єднанням 5-9 класів «Козачата».
Козаки́ — члени самоврядних чоловічих військових, згодом і
територіальних громад, спільнота людей такої самоназви, що з 15
століття
фіксуються джерелами у степах країн сходу Європи і південного заходу Тартарії
(майбутньої Росії), зокрема Подніпров'я, на теренах «Дикого
поля».
Нерідко позиціонували себе вільними людьми по волі Божій, а не царській чи
панській, лицарями, воїнами Христовими тощо.
Хоча вважається, що основним заняттям козаків була військова справа при більш уважному дослідженні помічаємо, що люди самоназви "козак" і їх нащадки встигли себе проявити практично в усіх сферах суспільного життя, яке як відомо військово-прикладною сферою (охорона й патрулювання торгових шляхів, морські рейди на чайках проти турецького флоту в Криму та Чорному морі, захист українських земель від татарських «полювань на рабів», участь у військових кампаніях сусідніх володарів та захист кордонів сусідніх держав) тощо, не обмежується. Серед козаків зустрічаємо людей доволі творчо і нестандартно мислячих,в т.ч. господарників, вчителів, художників, музикантів, вчених, філософів, економістів, священнослужителів.
У 17 столітті козаки були організовані в дві воєнні державні формації — Військо Запорозьке та Донське військо. Згодом 1764 року правителька Російської імперії Катерина II заборонила та знищила Військо Запорозьке, а Донське військо на початку 18 століття було інкорпоровано до складу військово-політичної структури Російської імперії. Остання поступово ліквідувала козацькі права і автономії шляхом залучення козацької верхівки до дворянського стану (сословія), нищенням козацьких самостійницьких осередків, зросійщенням . На середину 19 століття в Росії існувало 11 козацьких військ, що були розташовані в прикордонних зонах Кавказу та Сибіру. Після створення СРСР революційна більшовицька (комуністична) влада взяла курс на ліквідацію існуючих суспільних станів і форм власності, внаслідок чого натрапила на затятий спротив представників козачого стану і тому фактично його фізично винищила у ході розкозачення, репресій та Голодомору на теренах колишніх козачих областей імперії. Досить велика частина козаків воювала проти революційної радянської влади на боці Німеччини під час Другої світової війни[2]. Хоча з іншого боку, чимала частина представників козачого стану так чи інакше підтримала нову владу і поступово інтегрувалася до її структур на правах не лише звичайних радянських громадян, але і партійних діячів. Особливо це було актуально для України, де велика частина представників козачого сословія бідувала, внаслідок чого сприймала імперські порядки доволі критично.
З 1990–1991 років, особливо після розвалу СРСР, ряд громадських організацій України, Білорусі, Росії та Казахстану намагаються відроджувати козацькі традиції. 1990-ті для козацтва в Росії характеризувалися створенням самопроголошених козацьких «республік», увесь період після розпаду СРСР — використанням керівництвом РФ козаків в опосередкованих війнах, що в 2010-х призвело, зокрема, до розриву співпраці козацьких організацій України зі «Всевеликим військом
Хоча вважається, що основним заняттям козаків була військова справа при більш уважному дослідженні помічаємо, що люди самоназви "козак" і їх нащадки встигли себе проявити практично в усіх сферах суспільного життя, яке як відомо військово-прикладною сферою (охорона й патрулювання торгових шляхів, морські рейди на чайках проти турецького флоту в Криму та Чорному морі, захист українських земель від татарських «полювань на рабів», участь у військових кампаніях сусідніх володарів та захист кордонів сусідніх держав) тощо, не обмежується. Серед козаків зустрічаємо людей доволі творчо і нестандартно мислячих,в т.ч. господарників, вчителів, художників, музикантів, вчених, філософів, економістів, священнослужителів.
У 17 столітті козаки були організовані в дві воєнні державні формації — Військо Запорозьке та Донське військо. Згодом 1764 року правителька Російської імперії Катерина II заборонила та знищила Військо Запорозьке, а Донське військо на початку 18 століття було інкорпоровано до складу військово-політичної структури Російської імперії. Остання поступово ліквідувала козацькі права і автономії шляхом залучення козацької верхівки до дворянського стану (сословія), нищенням козацьких самостійницьких осередків, зросійщенням . На середину 19 століття в Росії існувало 11 козацьких військ, що були розташовані в прикордонних зонах Кавказу та Сибіру. Після створення СРСР революційна більшовицька (комуністична) влада взяла курс на ліквідацію існуючих суспільних станів і форм власності, внаслідок чого натрапила на затятий спротив представників козачого стану і тому фактично його фізично винищила у ході розкозачення, репресій та Голодомору на теренах колишніх козачих областей імперії. Досить велика частина козаків воювала проти революційної радянської влади на боці Німеччини під час Другої світової війни[2]. Хоча з іншого боку, чимала частина представників козачого стану так чи інакше підтримала нову владу і поступово інтегрувалася до її структур на правах не лише звичайних радянських громадян, але і партійних діячів. Особливо це було актуально для України, де велика частина представників козачого сословія бідувала, внаслідок чого сприймала імперські порядки доволі критично.
З 1990–1991 років, особливо після розвалу СРСР, ряд громадських організацій України, Білорусі, Росії та Казахстану намагаються відроджувати козацькі традиції. 1990-ті для козацтва в Росії характеризувалися створенням самопроголошених козацьких «республік», увесь період після розпаду СРСР — використанням керівництвом РФ козаків в опосередкованих війнах, що в 2010-х призвело, зокрема, до розриву співпраці козацьких організацій України зі «Всевеликим військом
13 листопада - всесвітній день доброти
У нашому ліцеї сьогодні провідним інспектором ВЗНС К-Каширського РУ ГУ ДСНС України у Волинській області капітаном служби цивільного захисту Русланом Невірцем було проведено урок безпеки "Пожежна безпека в побуті", "Мінна безпека" та практичне заняття з використанням первинних засобів пожежогасіння.
Учні ОЗЗСО "Люб'язівський ліцей" відвідали 12 ДПРЧ 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Волинській області.
Екскурсію провів начальник караулу, лейтенант служби цивільного захисту Грищук М.Є.
Сумний Святий Вечір
У цьому році,
По всій нашій Україні
Плач на кожнім кроці.
Тато наш далеко,
Тато наш в полоні
Визволяє Україну
Від ворожої неволі.
Просять мама й діти,
Просить вся родина:
Поверни, Боже, додому
Батька, чоловіка, сина.
Посвята в козачата 2023
Посвята в козачата (5, 6 класи, козацькі ігри)
Малюнок на асфальті до Дня захисту дітей.
«Моя країна - Україна»
Різні люди є на світі,
Різні гори, полонини,
Різні трави, різні квіти,
А у нас усіх одна країна,
Найрідніша нам усім.
То прекрасна Україна, Нашого народу дім. читати далі...
ПОБРАТИМИ
Ой Махмуде, чорний, бородатий!
Ти, либонь, на розум небагатий:
Між невільниками ходиш стиха,
А не бачиш коло себе лиха.
Бо не чуть тобі, як опівночі
Веслярі приковані шепочуть.
Що один із них — козак із Січі,
А другий — Іван — козак із Дону.
Вже Івану смерть глядить у вічі:
Не втекти, не вирватись додому!
Ледве руки зводить він закуті,
До кісток сирицею обдерті: —
Побратиме,— шепотить Васюті,—
Хай хоч ти врятуєшся від смерті!
Я ключа ховаю у лахманах:
Відірвав у турчина од в'язки.
Одмикай, як здужаєш, кайдани
Та проси, козаче, в моря ласки!
Може, ще й поп'єш з Дніпра водиці,
А мені уже не пити з Дону...—
Вщухли в хмарах білі блискавиці,
Щось у хвилю хлюпнуло солону.
ОЙ ПОВІЙТЕ, ВІТРИ НИЗОВІЇ
Ой повійте, вітри низовії,
Угамуйте в морі чорториї!
Степовії вітри та дніпрові,
Поможіть доплисти козакові!
Ще ж він, молод, в світі не нажився,
Ще братів залишив у неволі!
Сивий місяць з-поміж хмар пробився,
Ходять хвилі, наче вівці в полі.
Йдуть і йдуть отари звідусюди:
Ані ліку в морі їм, ні впину.
Козакові забивають груди,
Підкидають в морі, мов билину.
Він уже насилу воду горне,
Кожну мить чека собі загину.
Коли бачить — щось навпроти чорне:
То принесло море деревину.
Ухопивсь — полегшало на серці,
А ще смерть стоїть перед очима.
На одчай козак із морем б'ється,
Спомина свойого побратима.