Діти - квіти нашого життя!
Про мрії
А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір'я,
А з правди, чесноти і довір'я.
У кого – з вірності у коханні.
У кого – з вічного поривання.
У кого – з щирості до роботи.
У кого – з щедрості на турботи.
У кого – з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!
Ліна Костенко
А я люблю простих людей...
Таких ,які говорять щиро...
Які сміються до дітей,
Не мріють про розкішну віллу...
Які недоліки свої
Знаходять сили визнавати...
У них всередині бої
Ведуться з темінню завзято...
А я люблю людей простих,
Які уміють пробачати...
Таких ,що бачать власний гріх
І вміють вчасно промовчати...
Людей,які живуть життям...
Саме живуть ,а не існують...
Їм не потрібен зайвий крам,
Вони кохання не купують...
Людей,які своє плече
Підставлять у скрутну годину...
І не згадають вам про це,
Як час якийсь потому сплине...
Людей,що світяться добром,
Говорять правду просто в очі...
Не зловживають за столом
І помсти кривдникам не хочуть...
Людей,які брудні плітки
За спиною не стануть плести...
Вони не слухають чутки,
Хай хто б хотів про щось донести...
А я люблю людей простих,
Таких ,які книжки читають
І виглядають перший сніг
І визнають,чого не знають...
Людей,які цінують мить
І не чекають на суботу...
У них в очах вогонь горить,
А в серці віра та турбота...
А я люблю людей простих,
У чомусь геть не ідеальних ...
Але справжнісіньких-живих!
Не слід сприймати це буквально...
Люблю людей ,які лице
Своє за маску не ховають...
Люблю людей-кричу про це!
Кому?Навіщо?Я не знаю...
Я вірю в силу тих людей,
Незримо сховану у них...
Що серцем рветься із грудей
А я люблю людей простих....
І пройде час і змінить світ
До невпізнанності усюди....
Але не зникне вічний слід,
Який залишать світлі люди...
Таких ,які говорять щиро...
Які сміються до дітей,
Не мріють про розкішну віллу...
Які недоліки свої
Знаходять сили визнавати...
У них всередині бої
Ведуться з темінню завзято...
А я люблю людей простих,
Які уміють пробачати...
Таких ,що бачать власний гріх
І вміють вчасно промовчати...
Людей,які живуть життям...
Саме живуть ,а не існують...
Їм не потрібен зайвий крам,
Вони кохання не купують...
Людей,які своє плече
Підставлять у скрутну годину...
І не згадають вам про це,
Як час якийсь потому сплине...
Людей,що світяться добром,
Говорять правду просто в очі...
Не зловживають за столом
І помсти кривдникам не хочуть...
Людей,які брудні плітки
За спиною не стануть плести...
Вони не слухають чутки,
Хай хто б хотів про щось донести...
А я люблю людей простих,
Таких ,які книжки читають
І виглядають перший сніг
І визнають,чого не знають...
Людей,які цінують мить
І не чекають на суботу...
У них в очах вогонь горить,
А в серці віра та турбота...
А я люблю людей простих,
У чомусь геть не ідеальних ...
Але справжнісіньких-живих!
Не слід сприймати це буквально...
Люблю людей ,які лице
Своє за маску не ховають...
Люблю людей-кричу про це!
Кому?Навіщо?Я не знаю...
Я вірю в силу тих людей,
Незримо сховану у них...
Що серцем рветься із грудей
А я люблю людей простих....
І пройде час і змінить світ
До невпізнанності усюди....
Але не зникне вічний слід,
Який залишать світлі люди...
© Огнєва Інелла
Рецепт
вчительської молодості
Систематично вживайте: бальзам мудрості,
коктейль творчості, каву бадьорості, відвар
пунктуальності, настій терпимості,
екстракт
людяності. Вживайте все це часто і будете
вічно молодими!
Рецепт вчительського щастя
Візьміть чашу терпіння,
налийте туди повне серце любові,
вкиньте дві пригорщі щедрості,
хлюпніть туди ж гумору,
посипте добром,
додайте якомога більше віри.
І все це добре перемішайте.
Потім намажте на шматок
відпущеного вам життя і
пропонуйте всім, кого
зустрінете на своєму шляху.
зустрінете на своєму шляху.