понеділок, 6 вересня 2021 р.

 


 Осінь пензлика взяла 

Осінь пензлика взяла,

малювати почала,

в білокорої берізки золотила довгі кіски.

Став багряним колір чуба

в мудрого дідуся-дуба.

Дві сестрички, дві осички

стали жовті, мов лисички.

А довкруг, довкруг травиця

тихо-тихо золотиться.

Ось палахкотять калина,

горобина і шипшина.

Не вгаває щедра осінь,

а малює неба просинь.

Ще — тоненькі павутинки,

сірий дощик і хмаринки…

Пензлик біга без упину —

гарна в осені картина.

Марія Пономаренко

 

Осінь

Нині осінь нас чарує,
Неповторна, чарівна,
Різні барви нам дарує
І дивує нас вона.
Виглядає так казково
Восени і парк, і гай,
Розмаїттям кольоровим
Прикрашає осінь край!


Автор невідомий

середа, 2 червня 2021 р.



 Чисте небо, грайливий вітер, шум моря, запах сіна, зелені далі — все це літо — улюблена пора року багатьох із нас.

З першими променями сонця прокидається заколисане туманами золотисте поле: колоситься пшениця, встелена синіми, як небо, волошками. Відкриває свої зелені очі старий величний ліс. Буйні трави вмиваються ранковою росою... Прокидається все навколо. А разом з ним і ми відчуваємо приплив енергії, бадьорий, веселий літній настрій.



Ось воно літо! Канікули, відпочинок на березі моря, походи в гори, поїздка до бабусі, ігри на свіжому повітрі, здійснення мрій ... Влітку завжди хочеться творити — малювати прекрасні пейзажі, описувати красу природи і найпотаємніші почуття в творах, віршах.


Літо

У відчинене віконце
Зазирнуло зранку сонце
І лоскоче ніжно носик
І маленькі ніжки босі.
Сяйвом сонця все залито,
В нас гостює справжнє літо,
Кольорове та яскраве,
Запашне, смішне, цікаве!
Мама літечку радіє,
Літо всіх маляток гріє,
Щоб росли вони здорові,
Наші «сонечка» чудові!
(Олег Роговенко)


вівторок, 16 березня 2021 р.

Байдуже, ким ви себе вважаєте – генієм чи невдахою, - просто зробіть те, що задумали, і покажіть це світові.

 Як же жити жінці без весни?
Без весни прожити неможливо!
Прилітають мрії в її сни,
Мріяти про весну так важливо!
Як же жінці квіти до лиця!
Їй пасує небо синє - синє,
Ллється з її серця без кінця
Ніжність білосніжна лебедина.
Від любові жінка воскреса,
Тануть в її серці всі замети,
Проростає зеленню краса,
І складають вірші їй поети.
Як же жінці жити без сім'ї,
Без маленьких діток, без кохання?
А весна ж — призначення її,
В ній нове життя і сподівання.
Не одна весна ще промайне,
І у вирій відлетять лелеки
Та життя у світі не мине,
Доки жінка чує весни клекіт.
© Катя Сорока



Прийшла весна....